Ирина Скачко

Родилась в Харькове в 1980 году. Училась на филологическом факультете Харьковского национального университета им. В. Н. Каразина. Периодически работает журналистом. Публиковалась в журнале «©оюз Писателей»

Стихи автора на фестивале Не здесь

Показать

...И что

просыпаешься

в жухлой листве

в лисьей норе

хорошо хоть лисой

осень

жалит осой

лес в янтаре

звенит

над тобой

солнце катится

сырною головой

где-то собачий вой

 

...И что

вот

братец твой

волк

тянет билет

на паровоз

пароход

велосипед

вытягивает

читает

рвет

вчерашним зайцем

тот

смеется пальцем

грозит

собаки воют

солнце плывет

 

...И что

сосед

сел на пенек

съел пирожок

и спит столько зим

и лет

пьян

недвижим

неодет

лишь бы

не видеть

как масляный шар

плывет

лес трещит

оркестр играет

греческий хор поет

 

и бабушка не ушла

и дедушка не ушел

и заяц был так хорош

и волк свеж

да и ты сойдешь

 

...А тебе что

ты лиса

прячешься в листьях

глядишь во все глаза

деревья падают

масло капает

но больше никто не умрет

ты открываешь рот

Яблуко падає

з гілки

щойно я відвертаюся

від його матері

здається

яблуні-грушівки

 

батько його

Симиренко

окуляри білий халат

завжди казав

йому

 

не хочеш у мармелад

падай

доки ніхто не дивиться

закочуйся

у пирій

занурюйся

в чорнозем

боже тебе збав

смирення

 

не смій

наливатися сонцем

тільки вниз

у гній

у багно

до біса

 

яблуневе життя

то спарта

завтра

вранці

я шукатиму

паданці

і не знайду жодного

аж до весни

коли вони

проростуть

диким лісом

Баба Ївга:

 

От якби

за моєю хатою

коло верби

та й виросла церква

висока як ракета

цілила б у світи

в самого Бога

щоб не так довго

до нього йти

бо ноги

болять

 

Дід Григорій:

 

От би

в моєму колодязі

билося море

як серце

теляти

не знати

чи

побачу

прикладав би вухо

слухав

 

Баба Півниха

(розкладає

білі скелі

рушників

промовляючи пошепки):

піде горе за гори

піде горе за гори

піде горе за гори

 

 

Дід Гем

палить люльку

видихаючи

то дощі

то сніги

то тумани

то попіл

то землю

дзвінкими грудками

 

трави шумлять їхніми голосами

на пласкому наче небо

зеленому лимані

голому полі

нове сонце

обертається довкола