Ірина Шувалова «шерстю вологою тулиться ніч до одвірка» в разделе Стихи, в которых реальность проявляется запахами и звуками

шерстю вологою тулиться ніч до одвірка

солодко й мертво запахло в порожньому парку

пам'ять сліпа а в кишені у осені дірка

скоро крізь неї посиплеться біла крупа

 

стій перелітний і слухай рипіння паркету

дзенькіт брудних тарілок скрекотіння мотору

все що людське - незабаром накриють замети

все що живе - загалом помертвішає скоро

 

боже даруй мені милість частіше не знати

більше не чути і мокре обличчя ховати

в чийсь цигарками пропахлий заношений светр

 

боже я птаха із дроту я жінка із вати

як мені тяжко в цій осені перебувати

як мені страшно ловити за лікоть тебе

 

нам так багато відміряно мудрості. м'яко

сіна соломи під ноги постелено - падай

дивишся осені довго в обличчя - і злякано

бачиш - там жодного поруху жодної вади

нам не втекти від її потаємної влади

 

мряку пронизує місяця скабка сталева

білу блошву із гілля вибирають дерева